A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Слов'янський багатопрофільний регіональний центр професійної освіти імені П.Ф. Кривоноса

Виробник художніх виробів з кераміки.

 Фото без опису

Виробник художніх виробів з кераміки - 

https://www.youtube.com/watch?v=UXCUiINnOxU

Загальні поняття:


Виробник художніх виробів з кераміки — фахівець, який виготовляє згідно керамічної технології гончарні вироби з випаленої гончарної глини: посуд, іграшки, прикраси, сувеніри художні композиції, інші ужиткові вироби тощо.

Характер роботи:


Виробник художніх виробів з кераміки – творча та популярна професія, яка вимагає від майстра вміння володіти всіма прийомами ліплення, використовуючи народні художні традиції та сучасні вимоги, починаючи процес від ескізу та завершуючи творчою роботою. Самостійно виконуючи всі підготовчі та завершальні етапи, дотримуючись встановленої технології.

Умови роботи:


Виробниками художніх виробів з кераміки можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку.
Виробник художніх виробів з кераміки працює з різними видами глини в приміщеннях, які обладнані гончарними кругами, печами.

Ринок праці:


Попит на виробників художніх виробів з кераміки на сучасному ринку праці є високим.Як працівники, виробники художніх виробів з кераміки працюють у керамічних цехах, підприємствах, в приватних фірмах. Крім того професія може бути орієнтована на самозайнятість, наставництво, викладацьку діяльність.

Медичні обмеження:


Виробником художніх виробів з кераміки може працювати практично будь-яка здорова людина, але недоцільно опановувати цю професію людям, які мають певні протипоказання, зокрема:
- патологія й деформація опорно-рухового апарату;
- аутоімунні захворювання.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:


Кожна професія висуває певні вимоги до індивідуально-психологічних якостей людини.
Професія виробника художніх виробів з кераміки також передбачає певні риси характеру та якості, нахили, вміння: потрібно постійно думати, аналізувати, співставляти, порівнювати, мати добру просторову уяву, точний окомір, не боятись експериментувати, бути творчим, наполегливим, витривалим, терпеливим, добре сприймати кольори.

Перспективи розвитку:


Навчаючись  професії «Виробник художніх виробів з кераміки» учні набувають фахових знань, умінь і навичок, готуються застосовувати їх у своїй подальшій професійній діяльності.
Під час проходження виробничої практики у керамічних цехах, приватних підприємствах художнього профілю учні вдосконалюють свою професійну майстерність, набувають нових знань та навичок. Крім того, під час практики роботодавці мають нагоду оцінити професійний рівень молодих фахівців і запропонувати їм по закінченні навчання робочі місця.

Галузь економіки:


Виробництво художніх виробів

Коротка історія професії:


Вироблення художніх виробів з кераміки тісно пов’язано з розвитком гончарства, яке виникло в епоху неоліту і знаменувало собою значний крок у розвитку продуктивних сил. Гончарство існувало там, де були придатні для цього глини. Добуту глину очищали від механічних домішок, потім місили, виготовляли з неї вироби, підсушували їх і випалювали. Спочатку вироби ліпили вручну і випалювали на відкритих вогнищах або у звичайних печах.
З винайденням гончарного круга гончарство стало окремим ремеслом. Із часів енеоліту гончарні вироби починають оздоблювати орнаментом, який наносили глиняними кольоровими фарбами.
Гончарство в Україні відоме з кінця мезолітичної доби. Досягло високого розвитку в добу трипільської культури.
Від XVI—XVII століть гончарство безперервно розвивалося, ставши в ХІХ ст. однією з найважливіших галузей української кустарної промисловості. Гончарі продавали свої найрізноманітніші вироби на ярмарках, а часом розвозили у віддалені райони.
Головними районами українського гончарства були:
• Полтавщина — колишні повіти Миргородський, Зіньківський (зокрема, Опішня), Констянтиноградський;
• Чернігівщина — Городнянський (зокрема, Олешня), Ніжинський, Кролевецький, Новгород-Сіверський, Глухівський повіти та інші;
• Київщина — Чигиринський, Черкаський, Уманський повіти;
• Харківщина — Валківський, Охтирський, Ізюмський повіти;
• Східне Поділля — Кам'янецький, Проскурівський, Гайсинський повіти;
• Волинь — гончарство було зосереджене біля Овруча, Корця, Звягеля;
• Херсонщина — біля Цибулева, Павлиша;
• Галичина — на Розточчі (Глинсько, Немирів), Гавареччина (Гаварецька кераміка);
• Гуцульщина, Покуття, зокрема Гуцульська кераміка, тощо.
У сучасному світі гончарні вироби майже повністю замінила набагато дешевша фабрична керамічна, скляна, пластмасова продукція. Гончарні вироби у XXI сторіччі цінують як автентичні народні вироби, колекціонують як сувеніри або витвори мистецтва. Нині основні центри гончарства — Опішня, Хомутець, Бубнівка, Дибинці, Ічня, Косів.
Громадською організацією «Київське регіональне об'єднання творців родових помість» у рамках проекту відродження старовинних народних промислів створена Школа гончарного мистецтва у Києві.
Сучасне українське гончарство:
• Опішня
• Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
• Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів
• Музей гончарного мистецтва О. Г. Луцишина
• Національний архів українського гончарства
• Гончарська Книгозбірня України
• Київська гончарна майстерня
• «Інша кераміка» — сучасне київське гончарство
Відомі українські гончарі:
• Шиян Ольга Галактіонівна — майстер народної керамічної іграшки та скульптури.
• Селюченко Олександра Федорівна (1921—1987) — українська керамістка, народна майстриня.
• Поросний Василь Васильович(1873, с. Міські Млини — 1942, Москва) — український радянський народний майстер художньої кераміки.
• Юрко Лебіщак (1873—1927) — видатний український технолог-кераміст, завідувач Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912—1921).
• Остап Ночовник (1853—1913) — видатний український гончар, творець барокової глиняної скульптури; уродженець Міських Млинів.
• Коломієць Захар Йосипович — опішнянський гончар.
• Пошивайло Гаврило Ничипорович (7 квітня 1909 – 24 січня 1991) — один із творців української народної кераміки ІІ половини ХХ століття, представник опішнянської школи художньої кераміки.
• Пошивайло Явдоха Данилівна (Бородавка) (1910 р. — 1994 р.) — гончарна малювальниця, представниця опішнянської школи художньої мальовки. Оздоблювала твори чоловіка Гаврила рослинними й зооморфними декоративними композиціями.
• Омеляненко Василь Онуфрійович — заслужений майстер народної творчості Української РСР.
• Матейко Катерина Іванівна (1910—1995) — український науковець, етнограф, кераміст, гончар, публіцист, краєзнавець та громадський діяч.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора